Початок останнього місяця весни. Травневі свята. Всі відпочивають. А купчинцям встрелило в голову податись у Буковину на ХІ змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв».

Старт у м. Вижниця, а потім прогулянка на два з половиною дні маршрутом база «Черемош» - музей Н. Яремчука – печера Довбуша – перевал Німчин – урочище Протяте Каміння – гора Кінашка – гора Павлюкова – скеля Камяна Багачка – гора Ракова – гора Плєша – перевал Шурдин – смт. Путила.

Офіційно це ІІІ ступінь складності протяжністю 75 км, але, враховуючи всі перепади висот, намотали десь біля сотні 

Стартували спокійно, без сумбуру. За півдня пройшли перші 4 КП ( контрольні пункти). Зварили їсти та й полягали спатки. Погода була хороша, команди привітні, настрій бойовий. Всі готові рвати ще і ще.

На другий день стартували ми з мінімальним глюком. Вийшли аж у 7:30, хоча за правилами могли у 5:30. Незважаючи на це, темп тримали на доволі високому рівні, пробігали деякі команди з категорій. Після обіду ми погнали по хребтах до скелі Камяна Багачка, де і заночували. Та ще задовго перед сном на тих же хребтах обійшли команду з нашого заліку «Вагабунди»( в якій були представники куренів ч. 59 та 79 з Івано-Франківська – наших головних конкурентів в конкурсі «Кращий курінь 2010»), які ішли другими. Отож залишилось подолати всього лиш одну команду. Це «Фаворит»  з м. Луцьк ( НЕ пластуни). Там градація віку 14-60 (приблизно) років ;)

Прийшли ми під вечір до КП №8 і зустрілися з суддями ( на деяких проміжних етапах були судді з питаннями по ПМД, піонірці, картографії та практичними завданнями). Тут нашим завданням було зав’язати кілька вузлів, показати базові знання з ПМД та перейти річку вбрід (помили ноги – ААА )

Потім, звісно ж, попоїли та завалились спати.

Такого більше ніц і не пригадаєш. Ну крім декількох практично вертикальних підйомів та неперевершених краєвидів.

Ночували ми в маленькому наметовому містечку, який нараховував намет суддів, два намети команди «Вагабунди» ( наших конкурентів) та МИ 

І от залишився фінішний ривок, останній день. Ми врахували помилку попереднього дня ( надто пізній старт) та побудились о 4:15 ;)

Разом з нами зірвались «Вагабунди», хоча стартували на кілька хвилин пізніше за нас.

І понеслись ми у гори. До фінішу залишилися всього лиш 3 КП. Але який же гак мали ми зробити по хребтах. Це було щось. Але незважаючи ні нащо ми ішли на максимумі. І от КП №9. Добратись туди була місія не з легких. Купа скелястого каміння, різкі підйоми з великими амплітудами. Біль в ногах, мозолі. Але ми все ж відставали від лідерів, які, до речі, обидва дні ночували на один КП далі від нас ( а це не мало ходу).

Ваах. Тяжко-важко. Залишається все менше і менше. Але стає все важче і важче.

Друг Миша інформує нас про перебіг змагань з он-лайн результатів, опублікованих на порталі.

І ми рвем. Піднімаємось на гору Плєшу, де і зустрічаєм наших головних опонентів! Ми до вершини – вони до низу. Швиденько клацнулись на фоні гір і погнались за ними. Часова відстань коливалась в межах 15-20-30 хвилин. Точно не скажу.

Вода у нас закінчилась. Прийшов час перекусу. Мінімальні труднощі. Перевали ставали все частішими.

І от ми знайшли воду, зупинились на перекус та почули кроки. На дорозі появлялись постаті. І ми із здивуванням зрозуміли, що це той сам «Фаворит», який вигравав у нас доволі-таки не мало. А тепер ми стали лідерами, самі того не підозрюючи. Вони теж зупинились попити водиці. Але не надовго. Ми ще встигли похрумати сухофруктів та шоколаду.

І от підйом. Мета: наздогнати суперників. І з цим завданням ми справились без проблем. Наздогнали і впали їм на хвіст. І от прийшли на останній КП ( перевал Шурдин), де теж були судді. Там було кілька беззмістовних завдань, метою яких було вбити наш час. І, не превеликий жаль, ми трішки затримались на цій точці і випустили «Фаворит» вперед.

Наздогнати їх нам вдалось не скоро, але наздогнали і довгий час не випускали з поля зору. Але не так все склалось як гадалось. Ми набрали шалений темп 7км/год ( 14км/2 год). Ноги горіли, сил не залишалось. Ми витискали максимум. «Фаворит» практично всі ці 14 км БІГ, невпинно та невтомно ( принаймні до фінішу)). А ми намагались не відставати, з надією на те, що вони не витримають. На превеликий подив вони так і добігли до фінішу ( смт. Путила). Всю дорогу ми програвали їм 1,5-3 хвилини. ВСЮ дорогу!!! Але так і не дістались до них. І от на пластовому порталі появилась інформація, що до фінішу добрались вже дві команди ( судді такого швидкого фінішу не очікували та не встигли прийти на останню точку) «Вагабунди» та «Купчинсьокого». Часовий проміжок 15 хвилин ( бути такого не може), але наразі питання залишається відкритим.

Сам факт, що ми – купчинці показали, що змагатись можемо зі всіма і всюди. Ще раз доказали, що потенціал є до всього: і до мистецтва, і до спорту і до мандрів.

Хотілось би виразити величезну подяку Зиновію Сукачу, який допоміг нам прийти на фініш без жодних проблем по маршруту ( ми ні разу не губились та не мали жодного серйозного відхилення від маршруту). Він був нашим головним орієнтувальником ;) Також нашому провіднику Оресту Вавруху та всій команді: Олькові, Арсену, Олесю, Василю та Кущу 

На наступний рік пробіжимо 1 категорію на 1 місце!

 Після фінішу ми ще таки довгий час не могли повернутися додому. Але це не біда. Ще півдня ми гуляли по м. Чернівці та вже ввечері 4 травня повернулися по домівках.

Кущ